• forum bannerФорум для общения на различные темы....

    О городе, о сайте, барахолка, работа и многие другие темы.

Печать

История обьектов города

Автор: admin. Posted in Справочная информация

Рейтинг:   / 8

ПЛОЩА ЛЕСІ УКРАЇНКИ.

Площа Лесі Українки, без сумніву, найстаріша в Новограді-Волинському. Найвірогідніше вона з’явилася після будівництва фортеці. Перед центральними воротами залишили вільне місце на випадок загрози нападу. Площа зі сходу межувала з мурами фортеці, які частково збереглися до наших днів. З півночі площа обмежувалася базаром – нині тут стоїть житловий будинок № 3 з поштовим відділенням на першому поверсі. З півдня стояв костел, за яким був яр де протікав ручай. Нині ця територія забудована багатоповерховими будинками. А з заходу площа переходила в Соборну вулицю (нині Шевченка).

Від площі, крім Соборної, починалося ще декілька вулиць. На південь йде вулиця Рози Люксембург яка до 26 червня 1921 року називалася Томарівською. Свою назву вона одержала у 1886 роцi на честь колишнього Волинського губернатора Томари . На північ простягається вулиця Шолом Алейхема. Стара назва – Шкільна. Колись на площу виходила і вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, дореволюційна назва - Троїцька. У 1970 роках вулицю від площі відгородив п ’ ятиповерховий будинок (№ 7).

За рокі свого існування площа мала декілька назв: перша – Соборна, пов ’ язана з тим, що тут стояв Свято-Преображенський собор; друга – Базарна, бо на цьому місці знаходився найбільший базар міста і, нарешті, третя назва – Торгова також вказує на призначеня площі. Сучасна назва – імені Лесі Українки.

Свідком багатьох подій була площа. Вона бачила війська Богдана Хмельницького, який громив фортецю і місто. Тут ходив засновник фортеці - Костянтин Острозький і його онука княгиня Анна-Алоїза з Ходкевичів (Острозька). Саме за її ініціативи у 1600 році почалося будівництво костьолу Піднесення Чесного Хреста.

На площі побували Ісаак Бабель, який в трьох оповіданнях (“Пан Аполек”, “Костьол в Новограді” та “Перехід через Збруч”) описав події 1920 року в Новограді. Були тут Будьоний, Ворошилов, Раковський, Фрунзе, Затонський, Рибалко, Мануїльський. І просто неможливо обійти увагою той факт, що саме в Преображенському соборі хрестили Лесю Українку.

Площа була не лише місцем де люди обмінювалися крамом. Тут взнавали останні новини і привозили до своїх сіл і містечок. Це був центр не лише міста але й всього повіту.

Найстаріший план площі датовий 15 грудня 1798 року де показано розташування будинків і релігійних споруд. В самому центрі площі була ратуша. В ній, в той час, містилися судові палати і торгові лавкі. Рік будівництва споруди невідомий, але в “Словнику географічному земель Польських” за 1886 рік подано такий опис: “ Ратуша посреди базара, еще совсем недавно носила на себе черты ушедшего прошлого, сейчас отреставрирована, а вернее переделана на 2-х этажный четырехугольник, лишилась старых башен и ворот и содержит сейчас внизу ряды еврейских магазинчиков, сверху же - частные квартиры... ”

В Ратуші були державні установи. Напевне саме тут повинне було міститися губернське керівництво. Коли створювали Волинську губернію фаворит російської імператриці Катерини ІІ Зубов обрав губернським центром Новоград-Волинський. Але за браком « присутственн ых мест» , державні установи тимчасово розмістили в Житомирі. А де-юре Звягель позбавився губенського статусу у 1804 році, остаточно передавши ці повноваження Житомиру.

23 червня 1935 року за наказом місцевої влади військові Новоград-Волинського гарнізону підірвали Преображенський собор. Така ж само доля спіткала і костьол. Їх рештки збереглися і в повоєнні роки. На місті собора почали будувати Будинок Рад. Навіть встигли звести колонаду висотою в два поверхи, але розпочалася війна і будівництво припинили.

З релігійних споруд, які містилися на площі, найбільше повезло центральній синагозі. Вона простояла до 1960-х років. Хоча функції релігійного закладу перестала виконувати в 1930-х роках під час масштабної антирелігійної кампанії.

Довгий час площа мала невиразний вигляд. Все змінилося з активною забудовою площі в 1970-х роках. Звели Палац культури, який закрив панораму від міста на руїни фортеці і річку. Знесли на площі старі будинки (в тому числі і дом ксьондза, де зупинявся Будьоний, Ворошилов, Бабель). На їх місті тепер газон. Остаточно ландшафт міста змінено з закінченням будівництва дев’ятиповерхового житлового будинку по вул.Рози Люксембург.

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ ПИВЗАВОД.

Будівництво пивзаводу, який належав Антону Антоновичу Балону, Івану Івановичу Сікорі і Олександру Вікентійовичу Вольфу, тривало біля трьох років і заверилося у 1908 році. Це була двоповерхова, а місцями і триповерхова цегляна споруда, вартістю у 15000 крб., поряд з якою розташувався одноповерховий житловий будинок на три квартири, вартістю 400 крб, конюшня, майстерня по виготовленню бочок. На пивзаводі встановили все необхідне технологічне оснащення: котли, насоси, холодильник для охолодження пива з пропускною потужністю у 450 відер на годину, розливочний аппарат, машину для розливу пива в пляшки, шпунторізний механічний автомат, механічний полірувальний верстат для солоду. Сумарна вартість підприємства становила 21295 крб. в цінах 1908 року.

Таке потужне підприємство вимагало створення відповідного ринку збуту продукції. Тоді А.А. Балон разо м з компаньонами створили в селах та містечках повіту власну мережу з продажу пива. Без сумніву пивоварня Балона і Ко витримувала жорстку конкуренцію з боку інших пивзаводів. Не слід забувати конкурецію з боку Бердичівського та Рівненського (Бергшльос) пивзаводів. Але незважаючи на це виробництво процвітало та приноси ло підприємцям непагані прибутки. Це давало можливість займатися благодійництвом, виділяючи безкоштовно пиво на всі благодійні громадські заходи, що проводилися в Звягелі. За це неодноразово йому виносилася подяка, зокрема через губернську пресу.

В період правління в Україні Генерального секретаріату влада контролювала пивоваріння, видавши розпорядження про дозвіл виробництва пива міцністю до 7% алкоголю, а також про регламентацію правил продажу напою. Це розпорядження не було зайвим, бо в країні настали смутні часи. Новоград-Волинський теж пережив стр а шні часи. Занепад міста да і підприємства розпочався одразу після початку Першої світової війни. Місто знаходилося досить близько до фронту. У 1915 році через нього прокотилася хвиля біженців, які втікали з західних повітів Волині, втікаючи від австро-німців, які прорвали фронт. По залізни ц і вивозили в глиб Росії тисячи німців-колоністів. Людям було не до пива. А після жовтневої революціїв місті стало зовсім скрутно, розпочалися погроми. Влада в місті неодноразово переходила з рук в руки. Влада Центральної Ради змінювалася більшов и к ам и, їм на зміну приходили білополяки, згодом німці, загони Соколовського, січові стрільці, а іноді в місто входили звичайні банди мародерів та солдатів-дезертирів. Всі ці хвилі прокотишись містом, спустошили його. Нестабільність положення зруйнувала відлагоджену систему закупівлі сировини та продажу пива. Остаточну ж крапку в руйнації пивзаводу поставила конфіскація підприємства радянською владою. В місті не було людей які могли налагодити виробництво пива. Влада не придумала нічого кращого, як восени 1921 року здати місцевій Заготконторі підвал і льодник під засолочний пункт, причому, для засолкі м’яса у завода було реквізовано 13 боч о к по 200 відер і 3 бочки по 100 відер (так звані лагерні). Це призвело до унеможливлення використаня їх в пивоварінні.

Нова влада показала свою повну бездарність в керуванні пивзаводом. Деяке полегшення становища заводу приніс НЕП. Конфісковані підприємства поступово почали віддавати в оренду. Вже державний Новоград-Волинський пивзавод № 6 1 серпня 1923 року здали в оренду Балону, Вольфу, Сікорі і Котмелю строком на три роки. Нонсенс, але комхоз віддав завод тим, хто його збудував за власні кошти. На заводі в цей час працювало три робітника і один технік. Майно оцінили у 17000 крб. Орендарі одразу приступили до ремонту приміщень і комплектування розграбованого обладнання. Завод у 1922 році виробив 1800 відер пива (у рік заснування 6000 відер).

В тридцятих роках в Новоград-Волинському районі розпочалося будівництво військових та стратегічних об’єктів: укріпрайону, залізниці Житомир-Новоград-Волинський та автомобільної дороги Ленінград-Одеса. Все це вимагало зосередження значних людських ресурсів. Людей брали з сіл району, а приміщення під гуртожитки не вистачало. Тому у 1936 році примiщення пивоварного заводу передбачалося частково передати 118 спецдільниці яка будувала залізничну колію Житомир – Новоград-Волинський. Тут передбачалося органiзувати майстернi автотранспорту та житлових квартири робiтникам.

В післявоєнні роки підприємство працювало за державними планами, які не передбачали випуску великої кількості сортів пива, перевагу віддавали тим сортам, які найшвидше визрівали, а саме «Жигулівське». І лише в роки незалежності України підприємство налагодило випуск зовсім нових сортів пива «Троїцьке», «Гвардійське», «Козацькі забави» тощо. Такий інтенсивний ріст пивоваріння став можливий завдяки натхненній роботі всього колективу.

ІСТОРІЯ БУДІВНИЦТВА ЗАЛІЗНИЧНОЇ МАГІСТРАЛІ

СТАРОКОСТЯНТИНІВ-ЖЛОБИН.

Будівництво залізничної магістралі розпочалося 11 січня 1914 Товариством Подільської залізниці. Довжина якої становила 460 верст і для зручності ведення робіт була розбита на чотири дільниці. Вартість дорогі склала 32042482 рублів. Головним інженером призначили П.В.Березіна. Дорога мала два великих мости - в Мозирі через річку Прип’ять і Жлобині через річку Березину. Нова гілка перетинає Ковельську лінію в Іскоростені, з’єднувалася з Поліською залізницею в Мозирі і завершувалася в Жлобині Лібаво-Рівненської залізниці. Завдяки такому напрямку дорога стала зв ’ язуючою ланкою між вищезазначеними містами. В лютому цього ж року уряд переглянув кошторисну вартість будівництва дороги і визнав суму 30702082 карбованців, чим скоротив державне фінансування майже на півтора мільйони.

З початком першої світової війни будівництво стало стратегічним військовим об ’ єктом. Дорога була конче необхідна російській армії. На відрізку Шепетівка-Новоград-Волинський-Коростень-Овруч роботи значно прискорилися, що дало змогу в травні 1915 року розпочати укладання рейок. Тимчасовий рух було відкрито восени 1915 року, хоча офіційно наскрізний рух пасажирських поїздів на дільниці Шепетівка-Коростень було відкрито 25 травня 1916 р. Саме цього дня з Шепетівки прибув перший поїзд в напрямку на Коростень. Але потяги на відрізку Новоград-Волинський - Коростень почали ходити ще в середині серпня 1915 року. Цікавим фактом є те, що одними з перших пасажирів стали а німці-колоністи, яких в примусовому порядку почали вивозити в глиб Росії до Саратовської і Воронезької губерній.

По завершенню активних бойових дій на фронтах Першої світової війни між воюючими сторонами розпочався процес обміну військовополоненими. Знову Подільська залізниця запрацювала на повну потужність – почала вивозити ешелони з військовими формуваннями. На кожній великій залізничній станції щоденно зосереджувалося по 8-10 тисяч інтернованих, що викликало обґрунтоване занепокоєння серед місцевої влади і створювало загрозу для порядку в містах. Слід зауважити, що ці занепокоєння згодом підтвердилися. Саме такі маси голодних вояків і розпочали хвилю погромів 1919 року практично по всій Україні. Хоча Новоград-Волинська станція не була вузловою, та в окремі дні до неї прибувало декілька тисяч солдат, збільшуючи населення міста майже в два рази.

Із встановленням радянської влади на Волині до голодуючого Поволжя потяглися ешелони з конфіскованим у місцевого населення хлібом. Знову запрацювала залізниця на повну потужність. Через близькість встановленого у 1921 році з Польщею кордону, Подільська залізниця стала стратегічним військовим об ’ єктом. Просто так звичайний пасажир вже не міг проїхати дорогою. На півдорозі між Коростенем і Новоградом-Волинським був розташований пропускний пункт, і далі могли їхати лише особи, що мали спеціальну перепустку. Тому, досить часто, до Новограда-Волинського вагони прибували напівпорожніми.

На той час основна мета залізниці полягала не в обслуговуванні пасажирів, а в перевезенні державних вантажів. Черговий поштовх розвиткові залізниці дало перенесення у 1939 році радянсько-польського кордону, але початок Другої світової війни перекреслив всі плани. Після війни основні сили щодо розвитку залізничного транспорту було зосереджено у Донбаському регіоні. Лише у 1980-х роках почав впроваджуватись в життя проект по прокладанню між Коростенем і Шепетівкою другої колії. Частина робіт вже була виконана, але з часом рейки зняли і використали для ремонту більш важливих магістралей.

В період з 1990 по 1995 рік кількість вантажних потягів, які обслуговувала дільниця скоротилася з 32 до одного. Але є і приємні новини, так п р о вели електрофік ацію залізниці на відрізку Коростень – Новоград-Волинський – Шепетівка. Крім того зростає швидкість перевезень, покращується якість обслуговування пасажирів та зменшується кількість викидів в атмосферу шкідливих речовин, що покращить екологічний стан в регіоні.

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ УКРІПЛЕНИЙ РАЙОН (ЛІНІЯ СТАЛІНА).

Однією з найбільших військових фортифікаційних споруд Житомирської області є 7-й Новоград-Волинський укріплений район. Він простягнувся на 120 кілометрів і нараховує 216 довготривалих споруд. Вони в основному розташовані в одну лінію на правому березі річки Случ. Лише в районі Новоград-Волинського і Нового Мирополя доти ешелоновані на глибину до 4 кілометрів, розташовуючись у дві-три лінії. Через те, що Новоград-Волинський розташований на обох берегах Случі, то доти тут містилися ще і на лівому березі, утворюючи плацдарм для можливого наступу.

У 1938-1939 роках за 16-20 кілометрів на захід від міста в районі сіл Красилівка, Дідовичі, Ярунь побудували передовий вузол оборони, який складається з 55 дотів. На превеликий жаль, через перенесення оборонного будівництва у 1940 році на новий кордон, спорудження цього вузла так і залишилося без озброєння і внутрішнього облаштування.

До початку липня полоса оборони укріпрайону в районі Гульська була зайнята виключно підрозділами укріпрайону. І лише 3 липня на рубежі з ’ явилися польові частини. Однак радість гарнізонів була недовгою. Не пробувши на позиціях і 23 годин, польові війська знялися і відступили, кинувши бійців укріпрайону на призволяще.

Надії радянського командування втриматися на лінії старих укріпрайонів не виправдалися. Лінію Сталіна німецько-фашистські загарбники прорвали вже на 14 день війни, тобто 5 липня. Це сталося під Новим Мирополем, а також в районі села Гульськ, де оборону тримав 86-й кулеметний батальйон. Лише ціною великих зусиль і втрат радянському командуванню вдалося дещо пом ’ якшити катастрофічну ситуацію на київському напрямку.

В місті прориву укріпрайону під Гульськом знаходиться один з самих цікавих і сильних об’єктів у всій так називаємій “лінії Сталіна”. Ним є укріплена група, яка складається з дотів №№ 417, 419, 420, 422 і, вірогідно, 418. В радянській фортифікації такі групи отримали назви “міна”. Гульська “міна” поступалася за розмірами і вогневою підтримкою лише укріпленій групі Могильов-Ямпольського укріпрайону в Серебрії.

По закінченні боїв німці провели ретельне вивчення Новоград-Волинського укріпрайону, присвоївши при цьому його об ’ єктам нумерацію. Гульські “міни” отримали позначення “ Werkgruppe A ” і “В”. Будівництво “ Werkgruppe A ” велося в два етапи. На першому, який тривав на протязі 1932-1933 років, було збудовано більшість бойових споруд групи і більша частина підземних комунікацій. Все озброєння складалося з кулеметів і містилося в двох триабмразурних дотах фронтального вогню та в двох двохамбразурних напівкапонірах для ведення флангового вогню. Підземна частина включала в себе приміщення для відпочинку гарнізону, командний пункт, складські приміщення для боєприпасів і майна, продовольства, лазарет, машинний склад з дизель-генератором, приміщення для вентиляційних установок, декілька туалетів і колодязь. Містився тут і котел для підтримання на об ’ єкті постійної температури. Бойові споруди з’єднані з підземною частиною вертикальними шахтами зі скоб-трапами. Поряд з цими виходами розташовані відсіки з фільтро-вентиляційними установками та частина складів з боєприпасами.

Всі підземні споруди вирубані в скелястому ґрунті донецькими шахтарями на глибині від 10 до 15 метрів від поверхні і підсилені бетонними секціями. Така конструкція дозволяла витримати пряме попадання крупнокаліберної артилерії і авіаційних бомб.

Задачу захисту комплексу дотів від атаки з тилу було покладено на сусідні доти, які були слабким місцем групи. Вони залежали від тривалості опору основних дотів. Група повинна була у взаємодії з сусідніми дотами №№ 98, 99 і “ Werkgruppe В” прикривати переправу через Случ. У випадку її захоплення ворогом він виходив на залізницю і шосе, яке вело прямо на Житомир. Задачею сусідньої “ Werkgruppe В”, який містився під Городищем, було ще і прикриття залізничного мосту. Але її доти були лише кулеметними. Для боротьби з бронецілями планувалося використання двох протитанкових гармат, для яких в одному з виходів “міни” обладнали укриття. У випадку необхідності гармати викотувалися з укриття на відкриту позицію. Загальна довжина підземних ходів між трьома дотами під Гульським городищем становить 686 метрів.

По завершенню першого етапу будівництва стало ясно, що можливості досить розвиненого підземного господарства групи використані далеко не повністю і об ’ єкт можна модернізувати.

Стрімкий розвиток воєнної техніки в 30-ті роки призвів до необхідності провести модернізації вже зведених укріпрайонів, а також розпочати будівництво низки нових. У 1938 році розпочалося будівництво другої черги фортифікаційних споруд. В їх ході було значно підсилено “ Werkgruppe A ”. У східній частині групи у 1938-1939 роках було зведено напівкапонір для двох гармат калібру 76,2 міліметра. Його задачею було ведення загороджувального вогню в південному напрямку на підступах до річки Случ і підтримка окремої групи дотів, які розташовані південніше. Як це не дивно, але найважливіший об ’ єкт – залізничний міст через Случ залишився незахищеним.

По завершенню другого етапу цього будівництва загальна довжина підземних комунікацій групи досягла 515,6 метри. Озброєння складалося з двох 76,2-мм гармат зразка 1902 року на капонірних лафетах зразка 1932 року і десяти станкових кулеметів “максим”. Максимальна дальність стрільби гармат досягала 5500 метрів, а прицільний вогонь кулеметів – 1000 метрів. В дотах була стаціонарна система подачі води для охолодження зброї. Це дозволяло вести довготривалий вогонь. Бойові споруди групи мають в напільній частині стіни товщиною 1,5 метри, а в бокових, прикритих ґрунтом – 1,2 метри. Артилерійський напівкапонір має бокові стіни товщиною 1,3-1,4 метри. Така товщина стін споруд забезпечувала захист від неодноразового попадання 150-міліметрових снарядів. Перекриття вогневих точок мало товщину від 1 до 1,2 метрів.

Серед дотів нашого укріпрайону виділяється бронековпак, який було встановлено на західній околиці Новограда-Волинського поблизу Львівтрансгазу на території ферми урочища Мочихвіст. Товщина броні становить 200 міліметрів. Це командно-спостережний пункт кулеметної роти 54-го кулеметного батальйону Новоград-Волинського укріпрайону № 7. Дот розташований на узвишші і крім бронековпака мав ще два відсіки. Тут загинуло 18 червоноармійців. Яскравим прикладом жорстоких боїв є бронебійні кулі, які застрягли у металевому циліндрі.

Командний пункт Новоград-Волинського укріпрайону № 7 розташований в Робочому селищі, нині це вулиця Богуна, на західному схилі яру на території декількох приватних садиб. Він складається з власне командного пункту та караульного приміщення і котельні, які були розташовані осторонь за 20 метрів від основного об 'єкту. Для маскування труба котельн і була виведена далеко в сторону до рівня води ставка, щоб під час роботи котельні дим не видавав місця розташування командного пункту. Караульне приміщення і котельня до наших часів не збереглися. А головний бункер, завдяки піклуванню хазяїна прилеглої садиби, зберігся досить добре. Біля центрального входу до КП облаштований ескарп, тобто бетоновані схили. В один з них було вмуровано масивні броньовані двері. Одразу в тамбурі розташована кулеметна амбразура для захисту від нападу. Командний пункт в плані представляє собою квадрат 14 на 14 метрів з висотою до стелі – 7 метрів. Він двоповерховий і ділиться на три відсіки: технічний, командний та житловий. В технічному відсіку містилися акумуляторна, дизельна та дві запасні ємності для води. Для обслуговування цього відсіку одразу біля центрального входу містилася шахта ліфта. Через колодязь ліфта на нижній поверх подавалися витратні матеріали. Підйом і опускання вантажів здійснювалося за допомогою електродвигунів.

В командному відсіку містилися штаб, вузол зв ’ язку і приміщення коменданта укріпрайону. Житловий відсік складався з їдальні, харчоблока та спальних приміщень. Верхній і нижній поверхи між собою з ’ єднані сходами. До наших днів збереглися залізні перила ажурної форми.

Бункер був гарно облаштований. В командному відсіку було покладено паркет, який деінде зберігся до наших днів, а на стінах і досі проглядають декоративні накати. В інших приміщеннях підлогу зробили з кахеля.

Командний пункт було збудовано у 1933-1934 роках. За цей час його неодноразово досліджували спеціалісти з фортифікаційних споруд. Були дослідники навіть з Німеччини. Однак бункер неохоче відкриває свої таємниці. Останню знахідку допомогла відкрити природа. Після тривалих дощів вода промила новий потаємних хід. Це запасний вихід, який на превеликий подив дослідників веде не вгору, а вниз, напевне до яру. Вертикальна шахта облаштована скоб-трапом.

Під час наступу німці не змогли пошкодити командний пункт. І це не дивно, бо шар бетону становить 2,5 метри. Да і місце розташування бункера дуже ускладнювало його обстріл. Бетоновані перекриття командного пункту біля входу переходили в броньовану стелю.

Поряд з командним пунктом знаходиться зруйнований дот Петрякова. Його назва походить від напису на рейці. Нині ця реліквія зберігається в міському музеї бойової слави. На уламку рейки штиком вицарапано: “Погиб в боях за дот красноармеец Петряков”. І дата: 14 липня 1941 року. А офіційна дата взяття німцями Новограда-Волинського – 8 липня. Тобто радянські солдати ще шість діб вели жорстокі бої у повному оточенні. Цей факт свідчить про незламну мужність захисників укріпрайону. Біля його зовнішньої стіни у 1990 році дослідники відкопали рештки тіл чотирьох червоноармійців. Але ідентифікувати тіла не вдалося – солдатські медальйони були відсутніми. Можливо їх унесла вода зі ставка, яка ще недавно протікала прямо через зруйнований дот. Вище за течією на самому березі Случі знаходиться дот, який добре видно з боку фортеці. Це дот Лук ’ яненка, який був командиром.

В наш час Новоград-Волинський укріпрайон розграбований повністю. Мародери винесли все що тільки могли. Хоча об ’ єкт фактично є пам ’ ятником історії і повинен охоронятися державою. Найкращою даниною пошани подвигу наших батьків і дідів було би створення на базі Новоград-Волинського укріпрайону музею. Що дало би можливість зберегти для нащадків унікальний об ’ єкт.

ГЕРБИ НОВОГРАДА-ВОЛИНСЬКОГО.

Кожне мiсто має свiй герб, призначення котрого - графiчне пояснення основних iсторичних рис краю. Новоград-Волинську з гербами повезло. Їх було три - два дореволюційних і один сучасний, хоча другий дореволюційний так і не було затверджено.

22 сiчня 1796 року було офiцiйно затверджено перший герб Новограда-Волинського. В його описі є такі слова: «...в золотом поле четвероконечный красный крест - сей герб употребляем был еще в древности во время владения Великих Росийских Князей Волыниею и оной оставляется без перемены, а для означания приединения и подданства сего края Российской Империи изображается Государственний Ее Герб, то есть двухглавый орел, на груди же его положен показаной города Новограда Волынска герб.

Сей герб помещен во всех Гербах уездных сей Губернии городов во верхней части их для показаний приема должности ответ к той Губернии».

Наше мiсто напевне єдине в Росiйськiй Iмперiї яке будучи фактично повiтовим центром мало герб губернського мiста, i крiм того, всi мiста губернiї (в тому числi i Житомир) несли в своїх гербах частку нашого. Такий вигляд герб мав як до революцiї, так і пiсля неї, бо в радянські части місто нового зображення герба не мало. Тому, фактично, цей символ мiста проiснував аж до жовтня 1994 р., тобто 198 рокiв.

Необхiдно зауважити, у 1857 році була здійснена спроба змiнити герб Новограда-Волинського. Саме в той час росiйська геральдична комiсiя розробила новi правила. Згідно яких у гербi міста замiсть гербу губернського мiста зображався герб губернiї. Згідно нового проекту на червоному полi щита розмiщено срiбний чотирьохкiнцевий хрест, а у правiй, вiльнiй, частинi - герб Волинської губернiї (тобто срібний хрест). Герб увiнчувався срiбною трьохзубцевою мiською короною і оточувався двома золотими колосками, з'єднаними Олександрiвською стрiчкою. Даний опис розроблено у 1863 р. Але проект так i залишився на паперi. Його не було затверджено.

Нарештi, 12 жовтня 1994 року, на засiданнi мiськради прийнято сучасний герб. Двоголовий орел в сучасному гербi це частка старого зображення. Два пера в виглядi буквi «У» нагадують, що в мiстi народилася поетеса Леся Українка. Дзвін i буква «Z» символiзують одну з легенд про походження назви мiста. Меч i шабля на фонi кріпосної стiни нагадують про нацiонально-визвольний рух в нашому краї.

Автор матеріалу: Ваховський Віктор Станіславович
Спасибо Maksimka за предоставленный материал

Печать

История города

Автор: admin. Posted in Справочная информация

Рейтинг:   / 4

Л.Коган

Из истории градостроительства Новограда-Волынского

Впервые наш город упоминается под названием Возвягель в 1256 г. в «Галицко-Волынской летописи». Годом позже, из-за непокорности его жителей он был сожжён дружиной князя Даниила Галицкого. Недавние археологические раскопки городища на правом берегу Случи, описанного ещё в конце Х I Х в. В.Антоновичем,1 позволили определить местоположение, примерные размеры и особенности быта этого древнего города.

Новое поселение возникло много лет спустя на левом обрывистом берегу Случи. В первой половине Х V в. оно упоминается как село Звягель, а в 1570 г. как местечко, состоящее из 161 дома.2 Ядром нового поселения стал замок, построенный в 1507 г. по приказу князя Константина Острожского. В непосредственной близости от замка располагалась базарная площадь, несколько улиц, княжеский дворец, костёл. В 1620 г. в Звягеле было пять улиц и два предместья с общим числом дворов 403.3 Во время освободительной войны украинскими козаками в 1648-51 гг. была разрушена часть стен и башен замка, сожжён костёл.4

На протяжении XVIII в. были воздвигнуты главные храмы Звягеля: в 1730 г. – деревянный собор,5 около 1740 г. – Большая синагога,6 примерно в середине столетия – деревянная церковь Святой Троицы, а в 1766 г. – новый каменный костёл (при этом была разобрана часть стен замка).7 В 1766 г. в Звягеле было 379 домов, но в 1775 г., после большого пожара, осталось только 234.8 Согласно устным преданиям, в XVIII ст. местечко простиралось на запад примерно до нынешнего кинотеатра, а дальше начинался лес.

Его небольшие размеры и отсутствие подходящих зданий для размещения различных канцелярий помешало городу Новоградволынску (это название и статус он получил в 1795 г.) стать центром Волынской губернии. По этой же причине вынуждены были перевести из города в местечко Полонное уездное дворянское училище.9 В том же году в российских правительственных кругах рассматривался вопрос о целесообразности перевода губернского центра из Житомира в другой населённый пункт, поскольку Житомир занимал невыгодное географическое положение, находясь почти у самой восточной границы губернии. В качестве кандидатур на новый губернский центр выдвигались Луцк, Дубно и Новоградволынск. В характеристике последнего отмечается, что в городе нет удобных помещений не только для губернских, но даже для уездных присутственных мест. Из 522 домов лишь 5 были каменными (в их числе: уездное казначейство, дом причта и присутственные места). В городе было 17 улиц, из которых лишь одна была вымощена камнем (Корецкая), и две площади. В 1838 г. его размеры составляли 284 десятины 1656 квадратных саженей, а население – 6127 человек. В облике Новоградволынска отмечены интересные подробности: «При въезде в город по крутой каменистой дороге от самой речки имеется небольшая неправильная площадь, от коей во всю длину проведена одна прямая улица на пространстве полуверсты, вымощенная камнем. Прочие же, поперечные улицы, коих не более четырёх, узкие, весною и осенью грязные и неудобно-проходимые. Домы деревянные, большая часть их принадлежит евреям, построены весьма тесно и некрасиво, большей частью крыты соломой ... Город не имеет хорошего вида и как бы среди лесов и болот находится.»10

Дополнением к данной характеристике служит план города, конфирмованный в 1837 г. (от него сохранилась фотокопия, находящаяся в Новоград-Волынском городском архиве). Этот план даёт представление о примерных границах города того времени: на востоке – река Случь, на западе – пересечение нынешних улиц Шевченко, Пушкина и Дзержинского, на юге – район воинской части по ул.Красноармейской, на севере – район дома ребёнка по ул.Советской. Центром города тогда была довольно большая базарная площадь, находившаяся вблизи древнего замка. На ней с разных сторон располагались собор, костёл и синагога (именуемая еврейской школой). Посреди площади изображены присутственные места, размещавшиеся в древней ратуше. Вокруг площади и в её пределах прижимались вплотную друг к другу еврейские дома и лавки, их полукольцом окружали христианские кварталы. Недалеко от западной окраины города показан казённый сад (примерно в тех же пределах, что и нынешний городской сад), а через дорогу от него – христианское кладбище с каплицей. Другое кладбище, еврейское, находилось в это время возле левого берега реки Случь, в районе нынешней улицы Коцюбинского. На юго-восточной окраине, на берегу Случи в районе нынешнего РЭС, стояла водяная мельница, здание которой сохранилось до настоящего времени. Из-за отсутствия моста товары и пассажиров перевозили на противоположный правый берег реки с помощью парома (переправа осуществлялась в районе нынешнего переулка Шевченко). Оттуда начиналась дорога на Житомир, проходившая в то время севернее существующего ныне шоссе. Правобережье, на котором размещалось имение помещиков Уваровых (впоследствии – Мезенцевых), деревня Ново-Звягель, не входило в состав города.

Размеры города значительно выросли после сооружения в 1850-х гг. Киево-Брестского шоссе.11 При этом была вымощена камнем и продолжена до реки Случь улица Житомирская, тогда как улица Корецкая дала начало Ново-Корецкому шоссе, которое простиралось севернее существовавшей ранее почтовой дороги в Острог (с тех пор её стали называть Старо-Корецкой дорогой или Старо-Корецкой улицей). У развилки двух дорог по типовому проекту был построен комплекс зданий конно-почтовой станции,12 от которого неплохо сохранились станционный дом, гостиница и ямская (ныне – склады «Военторга»).13

В 1860-х гг. на этом шоссе был построен деревянный мост кружальной системы с 3 арками на 2 каменных речных быках и береговых устоях.14 В качестве строительного материала использовался добываемый поблизости в пределах города красный гранит.15 Недалеко от этого моста была прорезана от шоссе боковая улица (Тюремная), в конце которой возник комплекс сооружений так называемого тюремного замка (ныне – военный склад по ул.Воли). Одновременно была удлинена Садовая улица.16 В 1861 г. был возведён новый каменный собор на территории древнего замка,17 после чего от последнего осталась лишь часть крепостной стены с двумя разрушенными башнями.18 Изменениям подверглась также стоявшая на базарной площади древняя ратуша, существовавшая с Х VI в. и имевшая стены толщиной 4 аршина. Она лишилась старых башен и ворот и была переделана в двухэтажный четырёхугольник: на первом этаже находились ряды еврейских магазинов, а на втором – частные квартиры.19 В 1865 г. в городе насчитывалось 386 домов, из которых лишь 15 были каменными, а население составляло 7514 жителей.20 Площадь Новоградволынска в 1860 г. возросла до 330 десятин.21 После застройки новых улиц и кварталов число домов в 1879 г. достигло 1047 (в том числе 39 каменных), а численность населения почти удвоилась (13479 человек).22

До конца Х I Х ст. город рос преимущественно в юго-западном направлении. При этом были застроены новые улицы: Гончарная (с 1899 г. – Пушкинская), Александровская, Малая Пушкинская, Малая Сусловская, Училищный переулок, Бульварная, Больничная, Кладбищенская, Кагукинский переулок. На последних двух, возле нового христианского кладбища, поселились русские старообрядцы. Увеличилась протяжённость улиц Завадской, Полонской, Гутинской, Княжеской, Рыбаковой, Сусловской и др. В этот период были построены 2-этажный каменный дом Логе (1875 г.) и дом Петрулевича по Корецкой улице, дома Уварова и Гижицкой, а также здания мужского и женского отделений уездного училища (все – в 1875 г.) по ул.Житомирской, дом Шульца (1895 г.) по ул.Рыбаковой, дома Лихтанского и Межирицкого (1875 г.), Высоцкого (1865 г.) по ул.Гутинской, дом Синегуба (1886 г.) и очистной винный склад (ок. 1900 г.) по ул.Пушкинской, старый дом ксёндза (1860 г.) по Соборной ул., дом пожарной команды (1868 г.) по Троицкой ул., чугунолитейный завод (ок. 1890 г.) по Ново-Корецкому шоссе и др.23 Некоторые из них до сих пор сохранились. В итоге, к началу 1900 г. в Новоградволынске уже было 3350 домов, в том числе 256 каменных, а население его составило 15304 человек.24

На рубеже столетий развернулось строительство двухэтажных зданий в центре города, который переместился к тому времени из района базарной (Соборной) площади в так называемый «Уго́л» - место пересечения улиц Корецкой, Житомирской, Соборной и Гутинской. Вот что пишет о нём в своих мемуарах Й.Фельдман: «Именно так, с ударением на втором слоге, называли звягельчане этот самый оживлённый перекрёсток своего города. Все новинки в городе: афишные тумбы, газовые фонари и другие и другие появлялись сначала здесь, на «Углу». Все события в городе: революционные митинги, деловые встречи, стоянки извозчиков и свидания влюблённых – всё назначалось и происходило здесь на «Углу» - общепризнанном центре города.»25

Респектабельный вид улицы Корецкой отметила в своей заметке от 12 мая 1899 г. газета «Волынь», которая сравнивала её с «любой Гороховой Петербурга». Однако, уже в другой заметке этой же газеты от 26 июля 1900 г. критикуется плохое благоустройство большинства улиц города: «Из всех улиц 4-5 замощены, большинство не подметается, и нетрудно вообразить, какая пыль стоит в городе в настоящее время. Освещение на улицах крайне скудное ... Предусмотрительные обыватели запасаются тогда собственными фонарями.» Во время весенней и осенней распутицы многие улицы превращались в болото. Эта тема присутствует в произведениях местного писателя М.З.Фейерберга

(1874-1899): « Грязь на улице, казалось, была по шею. Хмурое небо источало мелкие капли дождя. Подхваченные ветром, они с остервенением хлестали по лицам прохожих, согбенных под тяжестью истрёпанных, промокших, покрытых уличной грязью одежд. Их обувь вязнет, с большой неохотой вылезая из грязи.Уныние и тень глубокой тревоги на всех лицах. На душе ни радости, ни печали, а лишь одно желание – как можно скорее выбраться из грязи и благополучно добраться до своего тёмного, сырого, низкого

домика ... Мне нравилось смот­реть, как огорчённые прохожие всеми силами пытались

попасть на «дорожки» из разбросанных камней и поленьев. При столкновении здесь двух человек они теряли равновесие, что вело к падению одного из них, а то и обоих.» (Из рассказа «Вечером»).

Из-за отсутствия водопровода и солоноватого привкуса воды в колодцах большинство горожан пользовалось речной водой, которую доставляли в бочках водовозы. Последние вместе с лошадьми въезжали прямо в реку, отчего подымался ил и вода становилась мутной. Впоследствии на дне кувшинов с водой почти всегда оставался осадок.26 Из-за большой скученности населения на улицах Троицкой, Кузнечной и на базарной площади процветала антисанитария. Часто случавшиеся пожары имели здесь катастрофические последствия. Большинство улиц с наступлением вечера окутывал полный мрак, так как электричество отсутствовало, а установленные на столбах керосиновые и лигроиновые фонари освещали лишь центральные улицы.

В начале ХХ столетия в город и его окрестности прибыло около 600 немецких переселенцев. Они построили дома на Чеховской и Старо-Корецкой улицах, по обе стороны Корецкого шоссе. В тот же период велась застройка Лагерной улицы, получившей своё название от находившихся поблизости летних лагерей 18-го Вологодского пехотного полка. К постойкам этого периода относятся новый дом ксёндза (1904 г.) на ул.Соборной, дом Беруля (1905 г.), пивоваренный завод (1908 г.), дом Файгенгольца (1900 г.) на ул.Гутинской, дом Ая (1910 г.) на ул.Пушкинской, земская больница (1900 г.) на ул.Больничной, дом священника Захарьевича (1910 г.) на ул.Садовой, 4 двухэтажных дома Шульца (1900-05 гг.) на ул.Корецкой.27 Сохранившиеся почтовые открытки и фотографии города, снятые около 1910 г., дают возможность представить, как выглядели тогда центральные улицы, жилые дома, храмы города, во что были одеты его обитатели, на чём они передвигались.28 Примерно в это же время был снят новый план города.29

Очередное расширение территории города произошло после окончания строительства в 1916 г. в окрестностях города железной дороги Шепетовка-Коростень.30 При этом были воздвигнуты металлические мосты через реки Случь и Смолку (1913 г.),31 станционные здания. В 1918 г., в период германской оккупации, многие улицы были электрифицированы после установки двигателя на водяной мельнице.32 Одновременно на каждом здании появились таблички с номерами, была вымощена дорога от железнодорожной станции до центральной части города.33

В августе 1919 г. город подвергся массированному обстрелу зажигательными снарядами со стороны Красной Армии, в результате чего разразился катастрофический пожар. Горели жилые дома, магазины и лавки, аптеки, старинная ратуша, храмы. В течение нескольких часов было уничтожено около 1000 зданий.34 Пожар охватил значительную территорию, от примыкавшего к реке Случь квартала «Нидер» почти до городского сада. На этом пространстве после него не осталось почти ни одного деревянного дома, были разрушены многие двухэтажные здания «Угла», придававшие центру города респектабельный вид. В годы гражданской войны был также разрушен мост через Случь, и вместо него наспех соорудили примитивную кладку (т.н. Кузнечный мост). Резко сократилась за этот период численность населения: 22809 жителей в 1915 г.35 и лишь 12858 жителей в 1922 г.36

Одним из первых распоряжений советской власти, которая установилась в городе после окончания гражданской войны, был приказ Новоград-Волынского уисполкома от

27 июня 1921 г. о переименовании 22 улиц, переулков и площадей города, большинство которых получили революционные названия. Вскоре новая власть национализировала промышленные предприятия, банки, а также здания, принадлежавшие богатым домовладельцам. Постепенно началось восстановление разрушенных объектов. В 1922 г. был отремонтирован мост через Случь.37 С этого же года началось в массовом количестве строительство частных домов в пострадавшей от пожара части города. В течение нескольких лет возникли сотни одноэтажных (преимущественно деревянных) зданий. В некоторых из них, с провозглашением НЭПа, открылись небольшие магазины, пекарни, мастерские. Одновременно, в национализированных зданиях возникало множество советских учреждений. Центр города, состоявший теперь, в основном, из наспех сколоченных из дерева невзрачных строений, утратил свою былую привлекательность. В середине 1920-х гг. был прорезан и застроен новый переулок между улицами Школьной (ныне – Шолом Алейхема) и Шевченко, который позднее стал улицей Комсомольской. А всего в городе в 1923 г. было 28 улиц и 8 переулков.38 Условными границами города в то время были реки Случь и Смолка, а также железная дорога (прилегающая к ней территория тоже застраивалась в 1920-х гг.) В 1927 г. было сооружено новое противопожарное депо с высокой каланчой по ул.Международной (К.Маркса), перестроенное в 1970-х годах. В 1926 г. силами скотоводческо-молочного кооперативного общества развёрнуто было строительство маслодельного завода на Красной (бывшей Конной) площади,39 который двумя годами позже вступил в строй и просуществовал до

1980-х гг., когда его перевели в с.Наталиевку. Во второй половине 1920-х гг. в состав города вошло бывшее помещичье имение на правом берегу Случи Ново-Звягель.

В начале 1930-х гг. был взят курс на резкую милитаризацию города, который располагался в то время в непосредственной близости от советско-польской границы. Сюда прибыла XIV кавалерийская дивизия им.Пархоменко. Силами военнослужащих в конце1930-х гг. была сооружена железная дорога Новоград-Волынский – Житомир. За короткий период в районе Ново-Звягеля и возле железнодорожного вокзала были созданы «военные городки». Бывший дом помещика Мезенцева также перешёл в распоряжение военных. Недалеко от него в 1936-37 гг. были построены Дом Красной Армии и госпиталь. Вдоль правого берега реки возник комплекс фортификационных сооружений, а в районе госпиталя – ещё один мост через р.Случь. При этом было варварски уничтожено кладбище в с.Лубчицах, также как и старинное кладбище Преображенского прихода напротив городского сада (в связи со строительством хлебозавода). В 1933 г., во время строительства дома-общежития по ул.Советской №11, в качестве фундамента использовались могильные плиты с кладбища Троицкого прихода.

В рамках кампании по борьбе с религией по приказу местных властей были сначала закрыты, а к середине 1930-х гг. снесены большинство храмов Новограда-Волынского. Особенно трагическим в этом отношении был 1935 год, когда на рассвете 23 июня после прогремевших взрывов были полностью разрушены собор и костёл. Такая же судьба ожидала и Большую синагогу. Но из-за того, что рядом с ней находилось множество жилых домов, её не подвергли разрушению, а превратили в мастерскую по вулканизации шин. А перед началом войны её здание лишилось дверей и окон и пустовало.

На протяжении 1930-х гг. были прорезаны и застроены новые улицы в различных частях города: Кирова, Ярунская (Лянгуса), Средняя Ярунская (Боженко), Малая Ярунская (Тельмана), Л.Украинки, Перекопская, 8 Марта, Коростенская, Красный Посёлок (Огородникова), Пионерский переулок и др. Выросли в длину улицы Пушкинская и Больничная. В то же время короче стали улицы Александровская (Пархоменко), К.Либкнехта, Бухарина (Островского), Рыбаковая (Урицкого), части которых отошли военным частям. Из районов военного строительства отселялись жильцы, которые вынуждены были поселяться на новозастроенных улицах.

Среди новостроек того времени следует отметить так называемый «дом совпартактива» (1932 г.) по ул.И.Франка №32, трёхэтажный жилой дом (1938 г.) по ул.К.Маркса №4, общеобразовательные школы №2 (1935 г.), №№3, 5, 9 (все – 1938 г.), новая городская баня (ок.1933 г.) по ул.Щорса, склады по ул.Вокзальной №2 (1936 г.) и №8 (1932 г.), новые корпуса больницы (1938 г.).40 В здании бывшего театра им.Троцкого была создана мебельная фабрика, а на территории бывшего винного очистного склада в 1932 г. организовали МТС (ныне – авторемзавод). В 1941 г. был близок к открытию новый кинотеатр в центре города.

Газета «Соц іалістичне Полісся » в заметке от 7 ноября отмечала большие преобразования, произошедшие во внешнем облике города: устройство сквера с памятником Ленину на месте Сенной площади с базаром, детского дома в бывшей лютеранской кирхе, детской библиотеки №1 в одной из малых синагог по ул.К.Маркса. Население Новограда-Волынского по переписи 1939 г. составило 23,7 тысяч жителей.41

Вскоре после насильственного присоединения к СССР территории Западной Украины (сентябрь 1939 г.) развернулось сооружение автострады Киев-Львов через Новоград-Волынский. «Тяжёлое впечатление произвёл на меня Звягель во время первого приезда в конце октября 1939 года. – вспоминает уроженец Корца М.Гильденман, которого мобилизовали тогда в наш город как инженера-мостостроителя. – За двадцать лет, в течение которых я не видел этот город, он изменился до неузнаваемости. Улицы грязные, плиты на тротуаре во многих местах разбиты. Дома, которые уже длительное не ремонтировались, выглядели запущенными ... Особенно уныло выглядели улицы вечером. Редко где горела керосиновая лампа. Только вход в кинотеатр был освещён, и там я встретил много молодёжи, стоявшей в очереди за билетами. На остальных улицах изредка можно было увидеть прохожего. Так же уныло, как на улицах, было и в домах, которые я посетил. Приближалась зима, и главной заботой звягельчан были поиски дров или угля, чтобы согреть свои холодные квартиры. Обыкновенная жизнь беднейших слоёв населения в бывшей Польше выглядела роскошью по сравнению с той нищетой, которая царила в Звягеле. »42

В годы Великой Отечественной войны были разрушены мост через Случь, хлебозавод, здания бывшего уездного казначейства и Большой синагоги, бывший дом Беруля и др. Сгорело множество деревянных домов. Разграблено было еврейское кладбище, с которого было снято большое число могильных плит для ремонта дорог. В 1945 г. жилой фонд города насчитывал 1345 зданий. Из них 17 были двухэтажными, 2 – трёхэтажными, 1 – четырёхэтажным, остальные – одноэтажными. Из 848 частных домов лишь 8 были кирпичными, прочие – деревянными. Среди общественных жилых домов лишь 0,3% имели водопровод и лишь 25,2% были электрифицированы. Преобладали здания дореволюционной постройки (751 в 1950 г.).43

В первые послевоенные годы был отремонтирован мост по Житомирскому шоссе. Однако попытка восстановить мост в районе госпиталя не увенчалась успехом (временный деревянный настил разобрали местные жители). В 1950-х гг. строились многоэтажные дома для рабочих машиностроительного и авторемонтного завода, а также для военнослужащих. Одновременно ускоренными темпами осуществлялось строительство частных жилых домов в разных частях города, где возникли новые улицы и переулки: Куйбышева, Чернышевского, Сталина (Ломоносова), пер.Л.Украинки (ул.О.Пчилки), Калинина, Глинки, Мичурина, Циолковского, Красноармейский пер., Толстого и другие.44 К началу 1960 г. насчитывалось уже 34 двухэтажных, 5 трёхэтажных, 10 четырёхэтажных жилых домов и 1 «пятиэтажка». К этому времени почти втрое увеличилось число частных домов (до 2600), причём среди них значительно вырос удельный вес каменных и кирпичных зданий (276). Впервые появились в домах водяное отопление, ванные, сжиженый газ (в 1957 г. газ получили 222 квартиры, а в 1960 г. им пользовались примерно в 7 тысячах квартир). В 1956 г. в государственном секторе жилая площадь была электрифицирована на 94,1%. В этом же секторе на 1.01.1960 г. 35,6% жилой площади было обеспечено водопроводом. Успешно развивался городской транспорт: в 1960 г. по городу курсировало 13 автобусов (в 1950 г. был только 1 автобус на весь город),45 В состав города вошло бывшее село Лубчицы и хутор Лидовка. Население Новограда-Волынского в 1959 г. составляло 27,6 тыс. человек.46

В первой половине 1960-х гг. были возведены многэтажные дома по ул.Воли, III Интернационала, К.Маркса, унивемаг в центре города, завод продтоваров, открыт новый рынок. Во второй половине 1960-х – начале 1970-х годов «пятиэтажками» застроен центр города, пересечение улиц Пушкина и Гагарина, район машиностроительного завода, а также частично правобережная часть города. На бывшей базарной площади был воздвигнут Дворец культуре, а на ул.Ленина – здание местной администрации. На северной окраине города построили новый мясокомбинат, один из крупнейших в то время в Украине. После переезда на окраину города автопредприятия был открыт доступ к руинам старинной крепости, объявленной памятником истории и взятой под охрану. В состав города вошли бывшие сёла Смолка и Ржатковка, а также район гранитного карьера.

В конце 1970-х – начале 1980-х годов началось строительство 9-этажных домов на углу улиц Ленина и Пушкина, а также возле нового Дворца культуры, где к тому времени сформировалась площадь, названная в честь Л.Украинки. На этой площади был установлен из красного гранита памятник великой украинской поэтессе. В конце 1980-х годов была реставрирована крепостная стена и одна из её башен, а примыкающая к ней территория была благоустроена и превращена в зону отдыха. В это же время началась массовая застройка нового жилого массива частных домов в микрорайоне Смолка между ул.50 лет Октября и рекой Случь, которая продолжается до настоящего времени. В 1991 г. возведён новый костёл. В первой половине 1990-х гг., благодаря совместным усилиям болгарских строителей и германских фирм, на северо-восточной окраине города появился новый жилой массив для семей военнослужащих, состоящий из 9-этажных домов, средней школы №11, предприятий торговли и сферы обслуживания. В середине 1990-х гг. в город пришёл из проложенного к нему трубопровода природный газ.

Массовая застройка Новограда-Волынского в послевоенный период (особенно на протяжении 1970-90-х годов), безусловно, улучшила жилищно-бытовые условия горожан. Многие улицы были заасфальтированы, освещены, расширилась их проезжая часть. Появились новые зоны отдыха. Живописные берега реки Случь со множеством пляжей, довольно чистые ещё в тот период вода и воздух, а также обилие дешёвых фруктов и овощей – всё это в 1950-70-х годах привлекало немалое количество киевлян, харьковчан, львовян, москвичей и жителей других больших городов бывшего Советского Союза, которые, испытывая недостаток во всём этом, каждое лето приежали в Новоград-Волынский к своим родственникам и друзьям.

Однако, из-за ухудшения экологической обстановки во второй половине 1970-х годов наш город постепенно стал утрачивать свою притягательность как место летнего отдыха. После появления в центральной части города однообразных «пятиэтажек» его архитектурный стиль, ранее сохранявший своеобразие, становился безликим. Среди снесённых зданий было немало памятников истории и архитектуры: бывшие дома Мармера и Шульца, гостиница Гемерила, ешива по ул.Ленина, дом ксёндза и костёльный плебанальный дом на пл.Л.Украинки, кирха по ул.Чехова, дом священника Захарьевича по ул.И.Франко, торговый дом Клейна по ул.Р.Люксембург, мужское высшее начальное начальное училище и др. Не иначе как вандализмом следует назвать снесение старого еврейского кладбища в конце 1940-х – начале 1950-х гг. и старого христианского кладбища Троицкого прихода в 1960-1970-х годах. Только паспортизация и взятие под охрану исторического и архитектурного наследия может спасти его от полного уничтожения.

Современный Новоград-Волынский занимает площадь занимает площадь 2667 га, из которой застроено 2053 га.47 Как показала последняя перепись, численность его населения в декабре 2001 г. составляла 56555 человек.48 По данным местной топонимической комиссии, в 1997 г. в городе насчитывалось 344 улицы, переулка и площади.

1 В.Антонович «Археологическая карта Волынской губернии» (Москва 1900), с.29-30

2 ЦГИА – ф.44 оп.1 д.1

3 О.Левицкий «Инвентарь имений князя Острожского ...»,

Центр.науч.биб-ка АН Украины им.Вернадского, отдел рукописей – ф. I 3909, с.3а

4 „Slownik geograficzny Ziem Polskich”, t.7 (Warszawa 1886), s.248

5 Центр.Гос.Истор.Архив Украины (ЦГИАУ) – ф.2205 оп.1 д.215

6 Д.Бронштейн «Синагоги, банки»

Из мемориальной книги «Звягель» на иврите (Тель-Авив, 1962), с.59

7 „Slownik geograficzny ...”, op.cit., t.7 (Warszawa 1886), s.248

8 Ibidem, s.248

9 ЦГИА Украины – ф.707 оп.87 д.340

10 ЦГИАУ – ф.442 оп.348 д.26

11 Гос.архив Житомир.обл. (ГАЖО) – ф.692 оп.1 д.6864

12 ЦГИАУ – ф.692 оп.1 д.6864

13 «Полный свод законов ...», т.18, собр.2-е, отд. I (1843 г.) №16673

14 ЦГИАУ – ф.692 оп.1 д.6759

15 Г.Оссовский «Геолого-геогностический очерк Волынской губернии»;

в сборнике «Труды Волынского Губернского Статистического комитета», выпуск 1

(Житомир, 1867)

16 ГАЖО – ф.60 оп.1 д.84

17 ЦГИАУ – ф.2205 оп.1 д.215

18 В.Антонович «Археологическая карта ...», op . cit ., с.29

19 О.Цинкаловський «Стара Волинь і Волинське Полісся » (В інніпег 1984)

20 «Географическо-статистический словарь Российской империи», т. III (СПб 1867)

21 «Городские поселения в Российской империи», т.1 (СПб 1860)

22 ЦГИАУ – ф.442 оп.553 д.158

23 ГАЖО – ф.128 оп.1 д.932; также данные архива Новоград-Волынского Бюро

технической инвентаризации (БТИ)

24 «Памятная книжка Волынской губернии на 1902 год» (Житомир 1901)

25 Й.Фельдман «Семейная хроника» (Сороки 1983-84), с.1

26 ЦГИАУ – ф.442 оп.553 д.158

27 ГАЖО – ф.128 оп.1 д.932; также данные архива Новоград-Волынского БТИ

28 Репродукции из коллекции Н.Е.Кострицы

29 «Весь Юго-Западный край на 1913 год» (Киев 1913), с.811

30 В.В.Герус «Стор інки історії станції Новоград-Волинський I »;

в сборнике « Звягель древній і вічно молодий » (Новоград-Волинський 1995), с.21

31 ГАЖО – ф.277 оп.1 д.9

32 Й.Фельдман «Семейная хроника», op . cit ., с.11

33 газета «Понедельник» от 12 июля 1918 г.

34 П.Медведик «Звягель в 1918-1919 гг.»;

из мемориальной книги «Звягель» на идиш (Тель-Авив 1958), с.195

35 «Памятная книжка Волынской губернии» (Житомир 1916)

36 Центр.Гос.Архив Высш.Органов Украины (ЦГАВОУ) – ф.1 оп.2 д.1813

37 ГАЖО – фр.277 оп.1 д.9

38 Там же

39 ГАЖО – фр.1118 оп.1 д.8, ч.154

40 Данные архива Новоград-Волынского БТИ

41 М.Ю.Костриця «Географ ія Житомирської області » (Житомир 1993), с.80

42 М.Гильденман «Звягель в 1920-41 гг.» // «Звягель», на идиш, с.204

43 ЦГАВОУ – ф.582 оп.12 д.1218

44 Данные архива Новоград-Волынского БТИ

45 ЦГАВОУ – ф.582 оп.12 д.1218

46 М.Ю.Костриця «Географ ія Житомирської області », с.80

47 В.В.Ковтун, А.В.Степанченко «Города Украины» (Киев 1990), с.90

48 “Національний склад та мовні ознаки населення Житомирської області”

(Житомир 2003), с.19

Печать

Расписание движения пригородных поездов по станции Новоград-Волынский

Автор: admin. Posted in Транспорт

Рейтинг:   / 17
Обіг Маршрут прямування приб. відпр. з по
824 щоденно Шепетівка – Київ-Пас. 03:28 03:30 2012-05-27 2013-05-25
6412 щоденно Новоград-Вол. – Житомир 04:48 2012-05-27 2013-05-25
6502 по пн., сб. Шепетівка – Коростень 04:38 04:58 2012-05-27 2013-05-25
6502 крім пн., сб. Новоград-Вол. – Коростень 04:58 2012-05-27 2013-05-25
6501 щоденно Коростень – Шепетівка 11:26 12:07 2012-05-27 2013-05-25
6504 щоденно Шепетівка – Коростень 17:03 17:15 2012-05-27 2013-05-25
823 щоденно Київ-Пас. – Шепетівка 18:00 18:03 2012-05-27 2013-05-25
6413 щоденно Житомир – Новоград-Вол. 20:07 2012-05-27 2013-05-25
6503 крім пт., нд. Коростень – Новоград-Вол. 22:51 2012-05-27 2013-05-25
6503 по пт., нд. Коростень – Шепетівка 22:51 23:10 2012-05-27 2013-05-25
Печать

Расписание движения поездов по станции Новоград-Волынский

Автор: admin. Posted in Транспорт

Рейтинг:   / 16
Номер поїзда Маршрут Перiодичнiсть Час приб. Час вiдпр. Прибуття на кінцеву станцію
43Л Івано-Франківськ Київ цілий рік щоденно 06:01 06:03 09:36
43К Київ Івано-Франківськ цілий рік щоденно 22:12 22:14 05:45
97 Київ Ковель цілий рік щоденно 18:24 18:30 01:03
99 Київ Ужгород цілий рік щоденно 18:58 19:00 06:52
823 Київ Шепетівка цілий рік щоденно 18:00 18:03 19:08
98 Ковель Київ цілий рік щоденно 03:46 03:48 07:16
78Л Ковель Москва цілий рік щоденно 16:09 16:14 11:30
112 Львів Харків цілий рік щоденно 23:05 23:08 11:10
77М Москва Ковель цілий рік щоденно 09:12 09:14 15:30
99 Ужгород Київ цілий рік щоденно 03:55 03:57 07:22
111 Харків Львів цілий рік щоденно 07:22 07:24 13:29
824 Шепетівка Київ цілий рік щоденно 03:28 03:30 06:56
Печать

Графіки руху міського пасажирського транспорту на маршрутах загального користування

Автор: admin. Posted in Транспорт

Рейтинг:   / 48

Маршрут № 1 „Лубчиця – Залізничний вокзал“

Маршрут № 2 „Автовокзал – М’ясокомбінат“

Маршрут № 3 „Автовокзал – РСС“

Маршрут № 4 „Дружба - Автовокзал“

Маршрут № 8 „Лубчиця – М’ясокомбінат“

Маршрут № 9 „Дружба - РСС“

Маршрут № 14 „Дружба – Залізничний вокзал“

Графіки руху міського пасажирського транспорту  у режимі маршрутного таксі

Маршрут №1 „Лубчиця – Залізничний вокзал“

Маршруту № 8 „Лубчиця – М’ясокомбінат“

Маршрут № 14 „Дружба – Залізничний вокзал“

Маршрут № 4 „Дружба – Автовокзал“

Маршрут № 11 „Залізничний вокзал – РСС“

Маршрут № 3 „Автовокзал – РСС“

Маршрут № 9 „Дружба – РСС“


Маршрут № 1 „Лубчиця – Залізничний вокзал“

 
Відправлення
Лубчиця
Залізничний вокзал
7:15
7:45
8:15
8:45
9:15
9:55
10:30
11:00
11:30
12:00
12:30
13:00
13:30
14:00
14:30
15:00
15:30
16:00
16:30
17:00
17:30
18:05
18:30
18:55
19,20
20,00
20:30 в автопарк
 
 
Маршрут № 2 „Автовокзал – М’ясокомбінат“
 
Відправлення
Будні
Субота
Неділя
Автовокзал
М’ясокомб.
Автовокзал
М’ясокомб.
Ринок „Урожай“
М’ясокомб.
6,30
7,00
7,30
8,10
6,30
7,15
7,30
8,00-8,20
8,45
9,15
7,40
8,05
8,55
9,25
11,45
12,15
8,30
8,55
10,55
11,25
13,40
14,10
9,20
9,45
11,55
12,25
14,40
15,10
10,10
10,35
14,55
 
15,40-АТП
 
11,00
11,25
15,55
15,25
 
 
11,50
12,15
16,55
16,25
 
 
12,40
13,05
17,55
17,25
 
 
13,30
13,55
18,55 вАТП
18,25
 
 
14,20 АТП
 
 
Маршрут № 3 „Автовокзал – РСС“
 
Відправлення
Будні
Субота
Неділя
Автовокзал
РСС
Автовокзал
РСС
Ринок „Урожай“
Автовокзав
РСС
7:50
8:15
7:55
8:20
7:30
 
8:00
8:55
9:20
9:00
9:25
8:30
 
9:00
9:50
10:15
9:50
10:15
9:30
 
10:00
11:10
11:35
11:15
11:40
10:30
 
11:00
12:30
12:55
12:25
12:50
11:30
 
12:00
14:00
14:25
13:15
13:40
12:30
 
13:00
15:20
15:50
14:20
14:45
13:30
 
14:00
16:45
17:10
15:25
15:50
 
14:25
14:50
17:35
17:55
16:12
16:37
 
15:15
15:40
18:25
18:50
17:25
17:50
 
16:05
16:30
19:15 в автопарк
 
18:40 в автопарк
 
 
16:55
17:20
 
 
 
 
 
17:45
18:10
 
 
 
 
 
18:45 в автопарк
 
 
 
 
Маршрут № 4 „Дружба - Автовокзал“
 
Відправлення
Будні
Субота
Неділя
Дружба
Авто-
вокзал
Ринок „Урожай“
Дружба
Авто-вокзал
Ринок „Урожай“
Дружба
Ринок „Урожай“
Авто-вокзал
8:00
 
8:52
8:17
 
8:58
8:05
8:35
 
9:20
 
10:07
9:25
 
9:53
9:05
9:35
 
10:35
 
11:30
10:20
 
10:56
10:05
10:35
 
11:58
 
12:57
11:26
 
12:04
11:05
11:35
 
13:22
14:22
 
12:34
13:09
 
12:05
12:35
 
14:48
15:30
 
13:42
14:25
 
13:05
13:35
 
15:55
16:35
 
14:55
15:28
 
14:05
 
14:35
17:00
17:57
 
15:58
16:37
 
15:20
 
16:10
18:30 в автопарк
 
 
17:07
17:50
 
16:40
 
17:30
 
 
 
18:20 в автопарк
 
 
18:00 в автопарк
 
 
 
Маршрут № 8 „Лубчиця – М’ясокомбінат“
 
       Відправлення
Лубчиця
центр
М’ясокомбінат
центр
7,05
7,19
7,35
7,51
8,08
8,22
8,38
8,54
9,08
9,22
9,38
9,54
10,15
10,22
10,40
10,56
11,08
11,22
11,38
11,54
12,08
12,22
12,38
12,54
13,08
13,22
13,38
13,54
14,08
14,22
14,38
14,54
15,08
15,22
15,38
15,54
16,08
16,22
16,38
16,54
17,10
17,24
17,40
17,56
18,10
18,24
18,40
18,56
19,20
19,34
19,50
20,06
20,20
20,34
20,55
21,11
21,25
21,39
21,55
22,11
22.20 - атп
 
 
 
 
 
 
 
 
Маршрут № 9 „Дружба - РСС“
 
Відправлення
Автовокзал
Дружба
Болгарбуд
Пушкіна
РСС
6:25 (виїзд)
6:50
7:02
7:13
7:35
 
8:03
7:52
 
8:15
8:27
8:38
9:00
 
9:28
9:17
 
9:40
9:52
10:03
10:25
 
10:53
10:42
 
11:05
11:17
11:28
11:50
 
12:18
12:07
 
12:30
12:42
12:53
13:15
 
13:43
13:32
 
13:55
14:07
14:18
14:40
 
15:08
14:57
 
15:20
15:32
15:43
16:05
 
16:33
16:22
 
16:45
16:57
17:08
17:30
 
17:58
17:47
 
18:10
18:22
18:33
18:55
 
19:23
19:12
 
19:35
19:47
19:58
-
 
 
Маршрут № 14 „Дружба – Залізничний вокзал“
 
Будні дні
Субота
Неділя
Дружба
Буд. офіцерів
Залізн.
вокзал
Автовокзал
Буд. офіцерів
Дружба
Б.офіцерів
Залізн.
вокзал
Автовокзал
Дружба
Будинок офіцерів
Ринок
Зал.
вокзал
Автовокзал
6,35
6,47
7,12
7,20
7,33
6,20
6,33
6,55
7,00
6,50
7,05
7,20
 
 
7,45
7,57
8,30
8,37
8,58
7,28
7,41
8,03
8,08
7,50до ЗВ
8,05
 
8,20
ч/з машзавод
9,10
9,22
9,45
9,50
10,02
8,34
8,47
9,07
9,12
8,50
9,05
9,25
 
 
10,17
10,30
11,03
11,10
11,23
9,42
9,55
10,36
10,41
9,50
10,05
10,25
 
 
11,39
11,51
12,30
12,38
12,51
11,09
11,22
11,44
11,49
10,50
11,05
11,25
 
 
13,04
13,16
13,48
13,55
14,10
12,17
12,30
12,52
12,57
11,50
12,05
12,25
 
 
14,29
14,41
15,10
15,16
15,27
13,25
13,38
14,00
14,05
12,50
13,05
13,20
 
 
15,44
15,36
16,40
16.47
17.00
14,33
14,46
15,08
15,13
13,50
14,05
14,20
 
 
17.20
17,34
18,00
18,08
18,20
15,41
15,54
16,16
16,21
15,00
15,15
 
15,40
15,47
18,35
18,50
19,15
19,21
19,33
16,50
17,03
17,25
17,30
16,20
16,35
 
17,00
17,07
19,50
20,05
20,25
20,30
20,45
18,05
18,20
18,40-18,55
19,00
17,40
17,55
 
18,30
18,35
21,00
21,15
21,35
21,40
21,55
19,25
19,40
20,02
20,07
19,05
19,20
 
19,40
19,45
22,10-атп
 
 
 
 
20,35
20,48
21,10
21,15
20,10
20,25
 
20,45
20,50
 
 
 
 
 
21,45
21,58
22,25п
22,30
21,25
21,40
 
22,00
22,05
 
 
 
 
 
22,50-атп
 
 
 
22,35-атп
 
 
 
 
 
 
Графіки руху міського пасажирського транспорту 
 у режимі маршрутного таксі
 
 Маршрут №1 „Лубчиця – Залізничний вокзал“
 
Відправлення
Лубчиця
Залізничний вокзал
5,55
6,30
6,15
6,45
6,30
7,00
6,45
7,15
7,00
7,30
7,30
8,00
7,45
8,15
8,00
8,27
8,30
9,00
8,45
9,15
9,00
9,30
9,30
10,15
9,45
10,30
10,00
10,45
10,45
11,15
11,00
11,30
11,15
11,45
11,48
12,15
12,00
12,30
12,15
12,45
12,45
13,15
13,00
13,30
13,15
13,45
13,45
14,15
14,00
14,30
14,15
14,45
14,45
15,15
15,00
15,30
15,15
15,45
15,45
16,15
16,00
16,30
16,15
16,45
16,45
17,15
17,00
17,30
17,20
17,50
17,50
18,15
18,00
18,35
18,20
19,10
18,40
19,25
19,05
19,35
19,35
20,05
19,55
20,30
20,00 в АТП
-
20,45
21,10
21,05
21,30
21,35 в АТП
-
21,55
22,25
22,50 в АТП
-
 
 
 
 
  Маршруту № 8 „Лубчиця – М’ясокомбінат“
 
Відправлення
Лубчиця
Центр
М’ясокомбінат
6,08
6,22
6,40
6,56
7.32
7,39
8,08
8,24
8,38
8,52
9,08
9,24
9,38
9,52
10,08
10,24
10,38
10,52
11,08
11,24
11,38
11,52
12,08
12,24
12,38
12,52
13,08
13,24
13,38
13,52
14,08
14,24
14,38
14,52
15,08
15,24
15,38
15,52
16,08
16,24
16,38
16,52
17,08
17,24
17,40
17,54
18,10
18,26
18,50
19,04
19,20
19,36
19,50-атп
-
-
 
 
 
Маршрут № 14 „Дружба – Залізничний вокзал“
 
Відправлення, будні дні
Дружба
Будинок офіцерів
Залізничний вокзал
Автовокзал
Будинок офіцерів
6,00
6,12
6,38
6,47
7,00
7,12
7,24
7,52
8,00
8,15
8,27
8,39
9,00
9,05
9,18
9,30
9,42
10,15
10,20
10,38
10,50
11,02
11,40
11,48
12,01
12,13
12,25
13,05
13,14
13,26
13,38
13,50
14,32
14,39
14,51
15,05
15,17
15,43
15,50
16,03
16,20
16,32
17,28
17,35
17,45
18,00
18,12
18,55
19,00
19,13
19,25
19,37
20,00
20,05
20,17
20,35
20,50
21,10
21,15
21,27
21,45
22,00
22,25п
22,30
22,42
22,55-атп
 
 
 
 
 
СУБОТА 
Дружба
Будинок офіцерів
Залізничний вокзал
Автовокзал
-
6,00
6,20
6,25
6,54
7,07
7,27
7,37
8,00
8,13
8,33
8,38
9,10
9,23
9,45-10,02
10,07
10,35
10,48
11,10
11,15
11,45
12,00
12,18
12,23
12,51
13,04
13,26
13,31
13,59зм
14,12
14,34
14,39
15,07
15,20
15,42
15,47
16,20
16,35
16,55
17,00
17,25
17,38
18,00-18,25
18,30
19,00
19,15
19,35
19,40
20,10
20,25
20,40
20,45
21,10
21,23
21,45
21,50
22,20-атп
 
 
 
 
 
Неділя
Дружба
Будинок
офіцерів
Ринок „Урожай“
Залізничний вокзал
Автовокзал
6,10
6,25
6,40
 
ч/з машзавод
7,20до ЗВ
7,35
 
7,50
 
8,20
8,35
8,50
 
 
9,20
9,35
9,50
 
 
10,20
10,35
10,50
 
 
11,20
11,35
11,50
 
 
12,20
12,35
12,50
 
 
13,20
13,35
13,50
 
15,07
14,20
14,35
 
15,00
16,27
15,40
15,55
 
16,20
17,50
17,00
17,15
 
17,45
19,00
18,20
18,35
 
18,55
20,10
19,30
19,45
 
20,05
21,20
20,40
20,55
 
21,15
22,30
21,50
22,05
 
22,25п
 
23,00-атп
 
 
 
 
 
Маршрут № 4 „Дружба – Автовокзал“
 
БУДНІ
Дружба
Будинок офіцерів
 
Автовокзал                       Ринок
 Будинок офіцерів
 
6,20
6,32
6,54
7,07
7,23
7,35
8,09
8,23
8,38
8,50
9,34
9,49
10,04
10,16
10,54
11,07
11,22
11,34
12,19
12,32
12,47
12,59
13,44
13,57
14,12
14,24
15,04
15,16
15,31
15,43
16,05
16,15
16,30
16,43
17,00
17,15
17,40
17,52
18,18
18,28
18,43-атп
 
 
 
 
Субота
Дружба
Будинок офіцерів
Ринок                                                Автовокзал
6,37
6,50
7,16
7,45
7,58
8,22
8,52
9,05
9,32
10,00
10,13
10,27
10,54
11,07
11,32
12,00
12,13
12,38
13,08
13,21
13,47
14,16
14,29
14,55
15,24
15,37
16,05
16,32
16,45
17,13
17,43
17,56
18,10
18,38
18,51
19,14
19,44-атп
 
 
 
 
 
  
НЕДІЛЯ
Дружба
Будинок офіцерів
РИНОК
6,35
6,50
7,07
7,35
7,50
8,07
8,35
8,50
9,07
9,35
9,50
10,07
10,35
10,50
11,07
11,35
11,50
12,07
12,35
12,50
13,07
13,35
13,50
14,07
14,35-в атп
 
 
 
Маршрут № 11 „Залізничний вокзал – РСС“
 
будні
 
 
НЕДІЛЯ
Залізничний
вокзал
Автовокзал
РСС
 
 
Ринок 
РСС
 
6,20
6,45
 
 
6,45
7,15
7,30
 
8,00
 
 
7,45
8,15
8,30
 
8,55
 
8,45
9,15
9,35
 
10,05 до ЗВ
 
 
9,45
10,15
 
15,10
15,40
 
10,45
11,15
16,15
 
16,45
 
 
11,45
12,15
17,15
 
17,45
 
 
12,45
13,15
18,10-атп
 
 
 
 
13,45
14,15
 
 
 
 
 
14,45-АТП
 
 
 
 Маршрут № 3 „Автовокзал – РСС“
 
Відправлення, будні
Автовокзал
Ринок „Урожай“
Залізничний вокзал
РСС
 
 
 
5,45
6,10
 
 
6,35
6,53
 
 
7,15
6,58
 
 
7,25
 
7,25
 
7,50
8,08
 
 
8,30
 
8,15
 
8,40
9,05
 
 
9,30
 
9,10
 
9,40
10,30
 
 
10,55
 
10,45
 
11,15
11,50
 
 
12,15
 
12,10
 
12,35
13,20
 
 
13,45
 
13,40
 
14,05
14,40
 
 
15,05
14,50
 
 
15,20
15,35
 
 
16,00
16,00
 
 
16,25
16,55
 
 
17,20
17,05
 
 
17,28 ч/центр
17,45
 
 
18,10
 
 
18,05
18,35 ч/центр
 
 
19,00
19,30 ч/центр
20,00
 
 
20,30
 
 
20,15
21,50
21,10
 
 
21,35
22,00
 
 
22,30
 
 
22,15 в АТП
 
23,00 ч/центр
 
 
23,25 до вул.Червоноармійської
 
 
Відправлення, субота
Ринок „Урожай“
Автовокзал
РСС
 
 
5,45
 
6,35
7,00
 
6,53
7,15
7,35
 
8,00
8,22
 
8,45
9,25
 
9,50
10,47
 
11,12
11,40
 
12,05
 
12,50
13,15
 
13,55
14,20
 
14,45
15,10
 
15,50
16,15
 
17,00
17,25
 
17,50
18,15
 
19,05
19,30
 
20,05
20,30
 
21,10
21,30
 
21,50
22,15
 
22,40
23,05 до вул. Червоноармійської
 
Відправлення, неділя
Ринок „Урожай“
Автовокзал
РСС
 
 
5,45
 
6,15
6,45
 
6,53
7,15
 
7,00
7,45
7,15
 
7,45
8,00
 
8,30
8,15
 
8,45
9,00
 
9,30
9,15
 
9,45
10,00
 
10,30
10,15
 
10,45
11,00
 
11,30
11,15
 
11,45
12,00
 
12,30
12,15
 
12,45
13,00
 
13,30
13,15
 
13,45
14,00
 
14,25
 
14,15 в АТП
 
 
14,50
15,15
 
15,40
16,05
 
16,30
16,55
 
17,20
17,45
 
18,10
18,35
 
19,10
19,35
 
20,22
20,25
 
21,10
21,30
 
21,50
22,15
  
 
 
Маршрут № 9 „Дружба – РСС“
 
РСС
Пушкіна
Болгарбуд
Дружба
6,55
7,12
7,23
7,35
 
7,58
7,47
 
8,20
8,37
8,48
9,00
 
9,23
9,12
 
9,45
10,02
10,13
10,25
 
10,48
10,37
 
15,25
15,37
15,48
16,05
 
16,30
16,47
 
16,50
17,07
17,18
17,30
 
17,55
17,42
 
18,15
18,27
18,38
18,55
19,35
19,20
19,07
 
 
Печать

График междугородних маршрутов автоперевозок

Автор: admin. Posted in Транспорт

Рейтинг:   / 3

 Графік міжміських маршрутів автоперевезень

 

Час відправлення з м. Новограда-Волинського

Назва маршруту

Час прибуття

5.40

Ярунь - Київ

9.40

5.50

Новоград-Волинський - Курчиця

6.46

6.00

Новоград-Волинський - Красилівка

7.00

6.00

Новоград-Волинський - Абрамок

7.15

6.10

Новоград-Волинський - Будище

7.30

6.10

Новоград-Волинський - Немильня

7.05

6.10

Новоград-Волинський - Ємільчино

7.35

6.10

Новоград-Волинський  - Городниця

7.20

6.10

Новоград-Волинський -  Житомир

7.55

6.30

Новоград-Волинський - Поліянівка

7.25

6.30

Новоград-Волинський - Ярунь

6.55

6.40

Новоград-Волинський - Михієвка

7.25

6.40

Новоград-Волинський - Баранівка

7.45

6.40

Ногвоград-Волинський - Киянка

7.25

6.50

Новоград-Волинський - Київ

10.50

6.55

Червона Воля - Житомир

8.45

6.55

Новоград-Волинський - Городниця

8.05

6.55

Новоград-Волинський - Любар

10.00

7.00

Новоград-Волинський - Горбаша

7.49

7.05

Новоград-Волинський - Овруч

11.55

7.10

Житомир - Яворівка

8.02

7.15

Дубрівка - Житомир

9.10

7.20

Новоград-Волинський - Баранівка

8.55

7.20

Новоград-Волинський - Київ

11.30

7.20

Новоград-Волинський - Федорівка

8.28

7.20

Новоград-Волинський - Першотравенськ

8.35

7.40

Новоград-Волинський - Ємільчино

10.05

7.45

Новоград-Волинський - Вінниця

12.30

7.50

Коростень - Романів

9.15

7.50

Коростень - Баранівка

8.40

7.50

Новоград-Волинський - Ярунь

8.15

8.00

Олевськ - Житомир

9.30

8.00

Рудня Озерянська - Житомир

9.30

8.00

Рівне - Хмельницький

11.00

8.10

Новоград-Волинський - Київ

12.20

8.15

Новоград-Волинський - Ярунь

8.50

8.30

Велика Цвіля - Житомир

10.30

8.25

Житомир - Ярунь

9.05

8.30

Рокитне - Житомир

10.05

8.47

Рівне - Вінниця

13.00

8.50

Ємільчино - Київ

13.30

9.00

Рівне - Овруч

12.20

9.05

Новоград-Волинський - Житомир

10.50

9.10

 Рівне - Шепетівка

10.30

9.25

Городниця - Київ

13.29

9.30

Житомир - Луцьк

13.45

9.35

Яворівка – Житомир

10.50

9.45

Новоград-Волинський - Баранівка

10.55

9.55

Дубно-Київ

12.10

10.00

Новоград-Волинський - Полонне

12.23

10.10

Житомир - Олевськ

12.30

10.10

Миколаєв - Брест

17.30

10.15

Рокитне - Житомир

11.50

10.20

Новоград-Волинський - Ярунь

10.45

10.30

Першотравневськ - Житомир

12.15

10.45

Ярунь - Овруч

14.15

10.55

Новоград-Волинський – Кам’янець Подільський

18.25

11.15

Києв - Дубно

14.00

11.15

Новоград-Волинський - Київ

15.00

11.20

АП Бориспіль - Львів

17.20

11.20

Новоград-Волинський - Абрамок

12.30

11.20

Новоград-Волинський - Городниця

12.28

11.20

Новоград-Волинський - Баранівка

12.30

11.25

Луцьк - Вінниця

16.10

11.30

Житомир - Житомир

13.10

11.30

Новоград-Волинський - Красилівка

12.00

11.40

Романів - Коростень

13.35

11.40

Новоград-Волинський – Броницька Гута

13.00

11.55

Дубно - Київ

16.20

11.55

Новоград-Волинський - Немильня

12.52

12.00

Новоград-Волинський - Житомир

14.10

12.00

Новоград-Волинський - Ємільчино

14.25

12.05

Новоград-Волинський - Ярунь

12.30

12.10

Новоград-Волинський - Марьянівка

14.44

12.20

Шепетівка - Корець

13.10

12.25

Вінниця - Луцьк

16.15

12.25

 Київ - Верховина

21.50

12.30

Новоград-Волинський – Велика Горбаша

13.20

12.30

Новоград-Волинський - Городниця

13.40

12.35

Новоград-Волинський - Поліянівка

13.40

12.35

Новоград-Волинський - Михієвка

13.15

12.40

Новоград-Волинський - Житомир

14.20

12.45

Кам’янка - Житомир

14.15

12.50

Володар-Волинський - Київ

17.30

13.00

Олевськ - Житомир

15.30

13.00

Ємільчино - Житомир

15.30

13.10

Житомир - Ємільчино

14.16

13.15

Київ - Червоноград

20.10

13.15

Київ - Дубно

16.30

13.15

Новоград-Волинський - Федорівка

14.20

13.20

Житомир - Яворівка

14.02

13.20

Новоград-Волинський - Киянка

14.05

13.30

Новоград-Волинський - Михієвка

14.10

13.30

Новоград-Волинський - Довбиш

14.45

13.30

Новоград-Волинський - Житомир

15.05

13.45

Новоград-Волинський - Ярунь

14.22

13.50

Київ - Новоград-Волинський

20.02

13.50

Червоноград- Київ

18.25

13.50

Дубно - Київ

18.25

14.00

Дубно - Київ

17.20

14.00

Новоград-Волинський - Будище

15.20

14.00

Новоград-Волинський - Баранівка

15.15

14.00

Житомир - Олевськ

16.10

13.45

Київ - Тернопіль

19.50

14.15

Житомир - Баранівка

15.28

14.20

Новоград-Волинський - Городниця

15.30

14.30

Київ - Ярунь

14.50

14.35

Житомир - Новоград-Волинський

16.10

14.40

Новоград-Волинський - Київ

18.00

14.45

Новоград-Волинський – Житомир

16.25

14.45

Новоград-Волинський – Житомир

16.27

15.00

Новоград-Волинський –Бердичів

18.55

15.10

Яворівка - Житомир

16.25

15.20

Житомир – Рудня Озерська

18.30

15.20

Житомир - Олевськ

18.00

15.20

Новоград-Волинський – Горбаша

16.09

15.25

Київ - Львів

22.45

15.25

Новоград-Волинський – Житомир

16.40

15.30

Тернопіль - Київ

19.50

15.30

Рівне - Шепетівка

16.50

15.30

Новоград-Волинський – Баранівка

16.40

15.30

Новоград-Волинський – Коростень

18.00

15.35

Новоград-Волинський –Ярунь

16.00

15.40

Львів - Київ

20.15

15.45

Броницька Гута - Житомир

17.40

16.00

Житомир - Варшава

05.00

16.00

Новоград-Волинський - Абрамок

17.10

19.15

Житомир - Рокитне

19.15

16.10

Олевськ - Житомир

18.00

16.10

Коростень - Романів

17.30

16.10

Коростень - Баранівка

16.50

16.10

Хмельницький - Рівне

18.05

16.20

Житомир – Велика Цвіля

17.50

16.20

Житомир – Червона Воля

18.30

16.20

Баранівка - Житомир

18.15

16.20

Верховина - Київ

20.15

16.25

Новоград-Волинський - Житомир

18.00

16.30

Новоград-Волинський - Баранівка

17.40

16.35

Новоград-Волинський - Київ

20.45

16.40

Овруч - Рівне

18.40

16.50

Новоград-Волинський - Киянка

17.35

16.55

Нововолинськ - Київ

21.15

17.00

Київ - Нововолинськ

22.40

17.00

Новоград-Волинський - Немильня

18.00

17.00

Новоград-Волинський - Полонне

19.23

17.10

Новоград-Волинський - Поліянівка

18.05

17.15

Житомир - Городниця

18.10

17.30

Житомир - Дубрівка

19.20

17.30

Новоград-Волинський - Федорівка

18.30

17.30

Новоград-Волинський  - Ємільчино

19.30

17.35

Новоград-Волинський - Ярунь

18.00

17.40

Луцьк – Залізний порт

12.00

17.45

Львів - Бориспіль

22.00

18.00

Житомир - Журжевичі

20.45

18.00

Житомир – Камянка

18.20

18.00

Житомир - Ярунь

20.25

18.00

Новоград-Волинський - Будище

19.20

18.00

Новоград-Волинський  - Михієвка

18.45

18.15

Олевськ - Житомир

20.05

18.20

Житомир - Першотравневськ

19.40

18.20

Новоград-Волинський  - Велика Горбаша

19.10

18.30

Житомир - Рокитне

21.50

18.40

Новоград-Волинський - Киянка

19.25

18.45

Овруч - Ярунь

19.15

18.50

Житомир - Ємільчино

19.50

18.50

Житомир - Олевськ

21.07

18.55

Новоград-Волинський  - Городниця

20.05

19.05

Київ - Городниця

20.15

19.20

Ярунь - Житомир

21.18

19.35

Шепетівка - Рівне

20.50

19.40

Вінниця - Рівне

21.25

19.50

Романів - Коростень

21.46

19.50

Баранівка - Коростень

21.46

20.10

Київ - Ємільчино

21.10

20.15

Київ - Волочиськ

01.15

20.15

Київ - Дубно

23.00

20.25

Луцьк - Житомир

22.05

20.30

Новоград-Волинський - Ярунь

20.55

20.40

Київ - Хуст

09.00

20.45

Одеса - Калінінград

14.00

21.05

Бориспіль - Ужгород

07.30


Черговий автовокзалу – 041-41-5-20-66

 

top-b