22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшло у життя мільйонів українців. У цей день розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу. Український народ зазнав у цій війні величезних втрат.
Криваві фронти війни двічі прокотились нашою державою: від Карпат - до Луганщини і назад - аж до Чопа. Були зруйновані міста і села, фабрики і заводи - все, що було створене нелегкою працею, героїчними зусиллями кількох поколінь. Страшних втрат і поневірянь зазнала кожна сім'я.
Український народ був серед тих, хто під час війни зазнав найбільших втрат і хто віддав найбільше сил, щоб врятувати світ від нацизму.
УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років, їх подвигу та жертовності 22 червня встановлено Днем скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні.
Згадаймо, що за чотири роки війни Україна заплатила за свою свободу, за право жити на рідній землі майже 12-ма мільйонами життів своїх синів і дочок.
На фронтах та у ворожому тилу воювало понад 16 тисяч жителів нашого району, не повернулося більше 7 тисяч.
Фашисти розстріляли, повісили, спалили і закатували 44 тисячі наших земляків, вивезли до Німеччини більше 4 тисяч юнаків і дівчат з нашого району.
За роки війни фашисти спалили дотла 36 сіл нашого району, у яких згоріло 1,5 тисячі дворів. Тисячі невинних мирних жителів загинули у страшному полум’ї каральних загонів.
Ми маємо гідно вшановувати світлу пам'ять наших земляків, віддавати належне нашим дідам, батькам, сестрам, братам, які стали жертвами жорстокої боротьби нацистської системи.
Ці люди свято виконували свій воїнський обов'язок, вони захищали нашу Батьківщину і у випадку потреби, не вагаючись, готові були віддати - і віддавали! - найдорогоцінніше - своє життя в боротьбі з нацизмом.
69 років болючих спогадів та гіркого досвіду принесли нам мудрість розуміння, що світ не повинен бути розділений, що ми не потребуємо ненависті, жорстокості, беззаконня, а потребуємо щедрості та мудрості, співчуття та справедливості наших цінностей.
У цей славний незабутній день ми складаємо глибоку шану Дітям війни, які на своїх плечах винесли тягар у повоєнні роки та підняли країну з руїн.
Сьогодні на території України відомо понад 20 тисяч військових поховань, що виникли після тяжких боїв упродовж Великої Вітчизняної війни.
В них поховано понад 3 мільйони воїнів і майже третина з них - це невідомі солдати.
У відомих могилах на теренах нашого району поховано біля 2 тисяч воїнів, які полягли в боях, що велися на території району у липні 1941 року.
Але скільки ще не знайдених поховань – невідомо.
Пошукова робота та увічнення пам'яті невідомих солдатів - це відновлення історичної справедливості.
Завдяки чіткій організації і проведенню пошуково-дослідницьких робіт місцевим пошуковцем із села Федорівка Миколою Васильовичем Пінчуком та членами обласної групи «Пошук – 6» на чолі із головою Павлом Павловичем Шмоневським 45 трун з останками загиблих воїнів у роки Другої світової війни, віднайдених на території населених пунктів нашого району, нещодавно були поховані з усіма військовими почестями.
Сьогодні ще три труни з прахом загиблих воїнів знайдуть свій останній спочинок в кургані Меморіалу Пам’яті.
Дорогою ціною дісталася нам Перемога.
Я знаю, що пройдуть роки і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але я впевнений, що залишиться пам’ять про них. Бо без пам’яті немає майбутнього.
Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі, пішов із життя від ран, хвороб, голоду і негараздів!
У цей день вклоняємося ветеранам, котрі повернулися додому живими, складаємо вам глибоку синівську шану.
Пам'ять потрібна полеглим, увага потрібна живим.
Я закликаю молодь завжди виявляти шану й увагу до ветеранів, до покоління, яке пережило справді тяжкі випробування, до Дітей війни.
Вони й сьогодні подають приклад витримки, мудрості та терпіння.
Нехай єднає усіх нас любов до України і турбота про її майбутнє, за яку боролися, віддавали своє життя, і на благо якої героїчно працювали всі покоління наших батьків, дідів і прадідів!
Слава Неньці - Україні!
Вічна Слава переможцям!
Голова районної державної
адміністрації Леонід Мартинюк
