ЖИТТЯ ПРОЖИТИ – НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ, -

стверджує народне прислів’я. Ці слова хочеться адресувати Оксані Григорівні Марчевській, жительці с. Лебедівка, яка 20 січня цього року відзначила свій дев’яносто п’ятий день народження.

Життя будь-кого з нас ніколи не стелиться прямою стежиною, трапляються на життєвому шляху злети і падіння, радість і журба. Але справжня мудрість людини полягає у вмінні всюди бачити радісні моменти й не помічати безвихідні ситуації, які все одно рано чи пізно минуть.

Усі складні випробування та лихоліття, якими доля встелила життєвий шлях Оксани Григорівни, не змогли перетворити добру, чуйну, сповнену оптимізму жінку у черству, байдужу людину.

А розпочалась її історія у мальовничому селі Гуляйка Тальнівського району, що на Черкащині. Там, у родині простих трударів, серце Оксани Григорівни назавжди полонила любов до землі і природи. Вона була гарною помічницею своїх батьків. Адже велику родину, де, окрім Оксанки, підростали ще п’ятеро дітлахів, яких потрібно було годувати і кожного гідно виховати.

Робота стала для Оксани Григорівни сенсом життя. Бо саме вона давала їй шматок хліба, допомагала пережити і загоїти душевні рани, дарувала радість спілкування з друзями. І навіть зараз у селі бабцю Оксану називають бджілкою-трудівницею.

З юних років вона зазнала гіркого смаку втрати – померла її мама. Коли дівчині виповнилось 16 років, її родина переїхала жити до Малої Цвілі. Саме працьовитість і подарувала їй радість першого кохання. До малоцвілянського лісу приїздили працювати із Лебедівки молодики, а юна Оксанка носила їм обід. Там і зустріла вона свого першого чоловіка Станіслава.

Доля подарувала їм двох діточок і майже десять років сімейного щастя. Але війна поставила чорну крапку на їхньому сімейному житті – чоловік загинув у перші ж дні війни. Усю війну Оксана Григорівна працювала у колгоспі, до праці привчила й своїх дітей. Одружившись удруге, вона народила чоловіку Броніславу трьох діточок.

Рецепту свого довголіття Оксана Григорівна не знає. Каже – на все Божа воля. А от найбільшим життєвим благом вважає численну родину, яка їй завжди допомагає та підтримує. Пишатися таки є чим. Ювілярка народила та виховала п’ятеро дітей, які їй подарували десять онуків та шістнадцять правнуків. Вони не забувають про свою дорогу довгожительку, часто приїздять до неї у гості й не дають сумувати. Першою привітала матусю з ювілеєм донька Леоніда, котра її доглядає.

У домівку Оксани Григорівни цієї чудової днини вітання летіли звідусіль: рідні, сусіди, представники влади і навіть сама природа пухнастими сніжинками вітала іменинницю із дев’яносто п’ятою зимою в її житті.

Привітати з поважною датою від імені керівництва району та від себе особисто завітали до оселі Оксани Григорівни начальник територіального центру Н. Ф. Івасів та Лебедівський сільський голова Н. П. Фоміна. Вони вручили ювілярці подарунки та переказали вітання від голови райдержадміністрації С.І. Лавренюка і голови районної ради Ф.В. Весельського.

Оксана Григорівна була дуже зворушена такою увагою і щиро дякувала усім, хто про неї не забув. «Якщо про тебе пам’ятають – значить недаремно прожив життя», – переконана ювілярка.