Головдержслужба роз`яснює

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА РОЗ'ЯСНЮЄ

Яку відповідальність несе державний службовець у разі відмови фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисного її затримання, надання недостовірної чи неповної інформації?

Статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» (далі Закон) передбачено спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції. Відповідно до пункту «г» частини1 зазначеної статті державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. В результаті вчинення цього корупційного правопорушення шкода завдається такому виду інформаційної діяльності, як одержання інформації, під яким розуміються набуття, придбання, накопичення відповідного до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Предметом корупційного правопорушення, передбаченого пунктом «г» частини 1 статті 5 Закону може бути лише інформація, надання якої передбачено нормативно правовими актами.

Надання недостовірної інформації має місце у випадку, коли надана інформація повністю або частково не відповідає дійсності. Склад цього правопорушення є лише тоді, коли особа умисно надала недостовірну інформацію, тобто вона усвідомлювала, що надана нею інформація не відповідає дійсності, і бажала таку інформацію надати відповідному адресатові.

Згідно з частиною 1 статті 8 порушенні особою, уповноважено на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від 15 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року порушення будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.

Разом з тим, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону. В свою чергу статтею 16 вказаного Закону як обмеження, пов'язані з проходженням державної служби передбачено те, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Який день вважається днем звільнення, якщо граничний вік перебування на державній службі настає у вихідний день?

Статтею 23 Закону України «Про державну службу» встановлено, що граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.

Згідно зі статтею 30 вказаного Закону досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби є підставою припинення державної служби.

Відповідно до статті 241-1 Кодексу законів про працю України коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

З урахуванням наведеного, наприклад, якщо граничний вік перебування на державній службі настав 30.08.08, тобто останній день строку припав на вихідний день, то днем закінчення строку (днем досягнення граничного віку перебування на державній службі та відповідного звільнення) вважається найближчий робочий день, яким є 1 вересня 2008 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 17 зазначеного Закону для забезпечення поточної діяльності благодійної організації призначається адміністративно-виконавчий орган на чолі з президентом (директором), повноваження якого визначаються статутом (положенням).
Розпорядчі та контролюючі функції в благодійній організації здійснює наглядова рада, персональний склад якої визначається засновниками (засновником).

Члени виконавчого органу благодійної організації, крім президента (директора), не одержують заробітну плату за свою роботу в цьому органі.

Як вбачається, президент благодійної організації отримує за виконання своїх функціональних обов'язків заробітну плату.
Водночас, відповідно до статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

Враховуючи викладене, державний службовець не може бути президентом благодійної організації, оскільки він за виконання своїх функціональних обов'язків буде отримувати заробітну плату, тобто виконувати роботу на умовах сумісництва.

Щодо можливості притягнення державних службовців до відповідальності згідно зі статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» за ненадання (неналежне надання) інформації на звернення громадян?

Статтею 16 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державні службовці не мають права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.

Відповідно до статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, ідоне відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно дозаконів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" та "Про доступ до судових рішень", - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до цієї статті встановлено, що посадові особи, на яких поширюється дія Закону України "Про боротьбу з корупцією", притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Враховуючи викладене, при вирішенні питання притягнення державного службовця за ненадання (неналежне надання) інформації на звернення громадян до відповідальності згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією» необхідно керуватися статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Чи може бути зарахований (включений) до стажу державної служби період роботи (служби) на пільгових умовах (у кратному розмірі)?

Ні, оскільки чинним законодавством пільгове обчислення стажу державної служби не передбачено.

Чи може бути включений до стажу державної служби час навчання у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоювалися офіцерські звання запасу?

Ні, оскільки студенти, які навчались у цих вищих навчальних закладах, у період навчання не вступали на військову службу.

Чи зараховується робота за цивільно-правовою угодою до стажу державної служби?

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Згідно із листом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.12.03 ї 06/1-4/200 (щодо застосування трудових договорів та договорів підряду) за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до вказаного листа цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство, що не вважається працевлаштуванням. Законом України "Про державну службу" не передбачено контрактної форми прийняття на посади державних службовців, дія цього Закону на осіб, прийнятих на умовах контракту на роботу до органів виконавчої не поширюється. Особи, прийняті на роботу за цивільно-правовими угодами, не обіймають посад в органах державної влади та органах місцевого самоврядування і не приймають Присяги державного службовця, їм не присвоюється ранг державного службовця, а отже, і не зараховується робота за цивільно-правовою угодою до стажу державної служби.

Чи зараховується до стажу державної служби період роботи в Державній трудовій ощадній касі СРСР?

Стаж державної служби обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283, та додатку до нього. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, в Ощадному банку СРСР, його республіканських банках (конторах), крайових, обласних (міських) управліннях, а також міських і районних відділеннях. Як вбачається, ощадні каси СРСР, у тому числі і Держтрудощадкаси СРСР, зазначеним Порядком не передбачені. Відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17.07.87 N 821 <Про удосконалення системи банків у країні та посиленні їх впливу на підвищення ефективності економіки> на базі ощадних кас 17 липня 1987 року був утворений Банк трудових заощаджень та кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР), що існував до грудня 1991 року. Період роботи на посадах керівних працівників та спеціалістів в Ощадному банку СРСР, його республіканських банках (конторах), крайових,обласних (міських) управліннях, а також міських і районних відділеннях з липня 1987 року по серпень 1991 року зараховується до стажу державної служби. Враховуючи викладене, підстав для зарахування до стажу державної служби періоду роботи у Держтрудощадкасі СРСР не вбачається.

Чи може бути зарахований до 20-річного стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, період роботи в органах державної податкової служби на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання?

Частиною другою статті 9 Закону України "Про державну службу" встановлено, що регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Статтею 37 вказаного Закону, зокрема, встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Віднесення посад державних службовців до відповідних категорій посад державних службовців здійснюється відповідно до статті 25 зазначеного Закону.

Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені. Згідно із частиною другою статті 25 вказаного Закону віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.97 N 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання згідно із статтею 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Таким чином, посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України "Про державну службу", Кабінетом Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи зазначене, періоди роботи у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються.

Тобто, якщо особа працювала у державній податковій службі на посаді, за якою присвоюється спеціальне звання, та виходить на пенсію не з посади державного службовця, вказаний період роботи до стажу державної служби їй не зараховується. Водночас, стаж державної служби цим посадовим особам для призначення пенсії державного службовця обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283. При цьому застосовується пункт 2 вказаного Порядку, відповідно до якого, до стажу державної служби, зокрема, зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.

Таким чином, період роботи у державній податковій службі посадових осіб на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, зараховується до 10-річного і більше стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", у разі, якщо особа на час досягнення пенсійного віку працювала на посаді державного службовця. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, згідно із статтею 27 Закону України "Про державну податкову службу в Україні",здійснюється в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Чи може бути зарахованим до стажу державної служби для призначення пенсії період роботи на посадах інспектора, заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера в інспекції Держстраху?

Статтею 37 Закону України "Про державну службу", зокрема, передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Стаж державної служби обчислюється відповідно до зазначеного Закону, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283, та додатку до нього.

Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, у тому числі, у міністерствах і відомствах УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств). Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.04.58 N 417 «Про передачу місцевих органів Держстраху СРСР у відання міністерств фінансів союзних республік», постанови Ради Міністрів УРСР від 20.05.58 N 596 «Про передачу місцевих органів державного страхування по УРСР у відання Міністерства фінансів УРСР» у віданні Міністерства фінансів УРСР було утворено Головне управління державного страхування УРСР на господарському розрахунку, якому підпорядкувалися обласні, міські і районні органи державного страхування. Крім того, Положенням про органи державного страхування в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 26.11.58 N 1645, передбачено, що Головне управління державного страхування УРСР з усіма його органами на місцях є єдиною організацією Української РСР (Держстрах УРСР), знаходиться у віданні Міністерства фінансів УРСР і входить до складу союзно-республіканської системи органів державного страхування СРСР. Держстрах УРСР з усіма його органами є юридичною особою, яка діє на засадах господарського розрахунку, здійснюваного в цілому по республіці. Як вбачається, інспекція державного страхування утримувалася не за рахунок коштів державного бюджету, а перебувала на госпрозрахунку, що не відповідає Закону України «Про державну службу».

Враховуючи викладене, період роботи з 1976 по 1993 на посадах інспектора, заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера в інспекції Держстраху не може бути зарахований до стажу державної служби.

Головний спеціаліст - юрисконсульт управління державної служби Головдержслужби України в Житомирській області
Ірина Погребенник